3
Березень 2023року
санепідрежим
біологічний матеріал

Вимоги до поводження зі зразками біологічного матеріалу

Тримайте вимоги, як забирати, зберігати та транспортувати зразки біологічного матеріалу, щоб убезпечити себе й пацієнтів від інфікування та гарантувати достовірні результати дослідження. Як свідчить практика, багато медичних працівників припускаються помилок у поводженні з біологічним матеріалом. Переконайтеся, що ви проводите забір правильно

Дануся Брезицька , лікар-інфекціоніст КНП «Острозька центральна районна лікарня» Острозької районної ради Рівненської області, викладач кафедри громадського здоров’я Національного університету «Острозька академія», аспірант ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України»

Працівники лабораторії не можуть проконтролювати всі етапи роботи зі зразками біологічного матеріалу. За підготовку пацієнта, забір зразків, їх зберігання й транспортування відповідає заклад охорони здоров’я (ЗОЗ). Тому персонал ЗОЗ мусить мати навички правильного забору зразків, щоб забезпечити достовірні результати досліджень.

Загальні

Для достовірних результатів пацієнту та персоналу ЗОЗ слід дотриму­вати вимог до проведення мікробіологічного дослідження. Докладніше розгляньмо, які є вимоги.

Це — гармошка    

Натискайте на блоки,
щоб прочитати текст

Зберігайте зразки в окремому холодильнику — не поміщайте в нього харчові продукти, лікарські препарати тощо.

Забір та посів біологічного матеріалу на стерильність

Метод культури крові — це один із найдостовірніших методів діагнос­тики сепсису та інфекцій кровотоку. За допомогою методу культури крові лікарі діагностують сепсис та септичні стани, бактеріємію, фунгемію.

Культура крові — метод внесення крові пацієнта в поживне середовище, щоб виявити бактерії та грибки

Основні показання, щоб застосувати метод культури крові:

  • наявні два або більше симптоми синдрому системної запальної відповіді —
    • лихоманка понад 38 °C чи гіпотермія нижче ніж 36 °C;
    • частота серцевих скорочень більше ніж 90 ударів на хв;
    • частота дихання більше ніж 20 вдихів на хв;
    • кількість лейкоцитів більше ніж 12х109/л або менше ніж 4х109/л, або за наявності більше ніж 10% незрілих форм;
  • лихоманка чи гіпотермія неясного генезу;
  • тяжкі локальні інфекції —
    • менінгіт;
    • ендокардит;
    • пневмонія;
    • пієлонефрит;
    • гнійні інтраабдомінальні процеси тощо.

Для процедури посіву крові використовуйте:   

• шприц
• венепункцію
• катетер

Дотримуйте етапів дослідження: заберіть та посійте біологічний матеріал; виявіть, виділіть та ідентифікуйте мікроорганізми; визначте чутливість мікроорганізмів до антибіотиків, інтерпретуйте результат.

Для того щоб провести дослідження, підготуйте матеріали: рукавички, спиртові серветки, шприц із двома голками, голку-метелик, джгут, флакони з середовищем, лейкопластир, пакет для транспортування, вологопоглинальну серветку, бланк направлення, маркер, ємність для відходів.

Вимоги до посіву крові, сечі, мокротиння, матеріалу з бронхів та мате­ріалу з рани розглянемо далі.

Кров

Дотримуйте алгоритму посіву крові:

  • здійснюйте забір крові, коли температура підіймається;
  • отримуйте проби крові через венепункцію периферичних вен (найчастіше — вени ліктьового згину) як дітям, так і дорослим;
  • змочіть серветку 70%-вим розчином етанолу або антисептиком із таким самим умістом;
  • зніміть пластикову захисну пластину зверху корка, обробіть її серветкою та дайте висохнути;
  • обробляйте протягом 30 с серветкою ділянку шкіри над вибраною для пункції судиною1;
  • почекайте, поки оброблена ділянка висохне.
1 Робіть це круговими рухами, починайте від центру.

Для посіву крові за допомогою шприца виконайте інструкцію.

Підпишіть флакони. Для забору крові на анаеробну інфекцію використовуйте помаранчевий флакон, на аеробну — зелений.

Виконайте венепункцію згідно з протоколом і перенесіть кров у флакон. Змініть голку.

Якщо необхідно виявити аеробні і анаеробні мікроорганізми, то спочатку внесіть кров в анаеробну ємність, а потім — аеробну, щоб кисень, який накопичився у шприці, не потрапив у флакон для анаеробів.

Орієнтуйтеся на мітку обсягу на етикетці, коли заповнюєте флакон. Коли досягнете необхідного об’єму — видаліть шприц, бо через вакуум автоматично заберете більше, ніж рекомендований максимум. Для того щоб запобігти порушенню вакууму, проколюйте корок флакона у вертикальному положенні.

Заклейте лейкопластирем місце проколу судини, зігніть руку пацієнта в лікті.

Для посіву крові за допомогою венепункції виконайте інструкцію.

Заберіть кров за допомогою системи з голкою-метеликом і адаптером для взяття крові у флакони для культивування.

Дотримуйте послідовності під час одночасного посіву у флакони для культур крові BacT/ALERT декількох типів із використанням системи з голкою-метеликом і адаптером для взяття крові. Спочатку внесіть зразок у флакон для виділення аеробних мікроорганізмів, а потім — для анаеробних мікроорганізмів, щоб кисень, який накопичився в трубці, не потрапив у флакон для виділення анаеробних мікроорганізмів.

Ретельно контролюйте процес забору. Забезпечуйте належний потік і не допускайте потрапляння вмісту флакона в трубку адаптера. Оскільки у флаконі для культивування містяться хімічні добавки, дотримуйте процедури, щоб не допустити зворотного потоку.

Тримайте флакон для культивування у вертикальному положенні (корком догори) нижче від руки пацієнта.

Відпустіть джгут, щойно кров почне надходити у флакон для культивування або протягом двох хвилин після його накладення.

Простежте, щоб вміст флакона під час забору крові не торкався корка або кінця голки.

Місце проколу судини заклейте лейкопластирем, зігніть руку пацієнта в лікті.

Не допускайте:
• пальпації судин після обробки шкіри перед введенням голки;
• вдавлювання поршня шприца із зусиллям;
• посіву у флакон із порушеним вакуумом.

Рекомендований об’єм крові для дорослих — від 20 до 30 мл (10 мл/флакон). Рекомендований об’єм крові для дітей наведений в Таблиці.

Рекомендований об’єм крові для дітей
Вага, кгОб’єм крові, млЗагальний об’єм крові для досліджень, мл
% від загального об’єму крові пацієнта
Культура № 1Культура № 2
≤12-24
1,1—22244
2,1—12,74263
12,8—36,31010202,5
>36,320—3020—3040—601,8—2,7

Забір крові через катетер виконуйте, тільки якщо потрібно встановити діагноз катетер-асоційованої інфекції кровотоку.

Заборонено здійснювати забір крові через катетери для діагностики сепсису чи септичних станів.

Зразки крові транспортуйте в лабораторію якнайшвидше. Якщо це неможливо — зберігайте до 24 год за кімнатної температури +18…+22 °C.

Сеча

Дотримуйте правил забору сечі залежно від статі. Скористайтеся інфопанеллю, щоб з’ясувати, як забирати проби у жінок, чоловіків і дітей, та забезпечити гігієну й стерильність процедури.

Наводьте курсор на картинки, щоб прочитати текст

Не допускайте:
• забору сечі з постільної білизни;
• використання першої порції струменя та добової проби сечі;
• обробки статевих органів дезінфектантами, які можуть інгібувати ріст мікроорганізмів.

Медична спільнота не рекомендує проводити забір сечі катетером, оскільки є великий ризик контамінації. Якщо катетер постійний, то замініть його та забирайте сечу через новий катетер. Якщо замінити катетер неможливо — виконайте пункцію сечового міхура.

Мокротиння

Забирайте мокротиння в стерильні контейнери. Для підготовки до дослідження дотримуйте правил:

  • забирайте ранкову порцію мокротиння, що виділяється під час приступу кашлю;
  • якщо мокротиння виділяється погано, то дайте пацієнту відхаркувальний засіб;
  • перед забором мокротиння простежте, щоб пацієнт почистив зуби й прополоскав ротову порожнину кип’яченою водою, щоб механічно видалити основну частину мікрофлори та залишки їжі.

Дотримуйте інструкції.

1. Попросіть пацієнта зробити три глибокі вдихи й покашляти, щоб відхаркнути мокротиння2.

2. Простежте, щоб пацієнт виплюнув мокротиння в стерильний контейнер. Якщо мокротиння немає, то проведіть фізпроцедури або дайте пацієнту вдихнути теплий аерозоль.

3. Після забору матеріалу контейнер щільно закрийте, не торкайтеся внутрішніх країв.

2  Потрібне саме мокротиння, а не слина.
Мокротиння також можна отримати через аспірацію з трахеї або під час бронхоскопії.

Транспортуйте зразки мокротиння в лабораторію протягом 2 год за кімнатної температури +18…+22 °C. Якщо це неможливо — зберігайте за температури +4…+6 °C протягом 12 год.

Матеріал із бронхів

Специфічних умов для підготовки до дослідження немає. Дотримуйте правил забору матеріалу.

1. Бронхоальвеолярний лаваж проводьте через аспірацію з трахеї або під час бронхоскопії.

2. В устя сегментарного бронха введіть бронхоскоп і перекрийте його.

3. Через біопсійний канал введіть катетер на 1,5—2 см глибше, щоб отри­мати бронхоальвеолярний лаваж або змив. Або на 6—7 см, щоб отримати бронхоальвеолярний змив.

4. Введіть близько 10 мл стерильного фізіологічного розчину й аспіруйте змив у стерильний посуд.

5. Для аспірації використовуйте стерильний муко-сейф.

Транспортуйте зразки в лабораторію протягом 2 год за кімнатної температури +18…+22 °C. Якщо це неможливо — зберігайте за температури +4…+6 °C протягом 12 год.

Матеріал із рани

Для забору матеріалу з рани використовуйте ємності із транспортним середовищем Еймса з вугіллям. Специфічних умов для підготовки до дослідження немає.

Під час забору дотримуйте вимог:

  • забір матеріалу має виконувати лікар під час операції або пере­в’язки;
  • шкіру навколо рани обробіть ватним тампоном, змоченим 70%-вим розчином етанолу або іншим антисептиком із таким самим умістом;
  • детрит і гній видаліть за допомогою стерильної марлевої серветки;
  • матеріал забирайте стерильним ватним тампоном круговими рухами від центру до периферії ураженої ділянки;
  • отриманий матеріал помістіть у пробірку з транспортним середовищем і доставте в лабораторію.

Транспортуйте зразки матеріалу з рани в лабораторію протягом 24—72 год за кімнатної температури +18…+22 °C.

Не рекомендуємо забирати матеріал через дренажні трубки, оскільки трубка може бути колонізована мікрофлорою. При цьому мікроорганізмів у дренованій порожнині може не бути.

Рекомендуємо забирати зразки шляхом пункції порожнини. Якщо неможливо зробити пункцію, то перед забором зразка замініть дренажну трубку й беріть матеріал через неї.

  1. Кров
  2. Сеча
  3. Мокротиння
  4. Матеріал із бронхів
  5. Матеріал із рани

Отже, правильне поводження з біологічними матеріалами допомагає забезпечити достовірні результати дослідження. Проте якщо не дотримувати вимог — це може стати додатковим джерелом поширення інфекцій. Скористайтеся рекомендаціями зі статті, щоб убезпечити себе й пацієнтів.

ДО ВІДОМА

Особливості забору зразків матеріалу з рани

1. Мазок із поверхні рани менш інформативний, аніж фрагмент тканини або проба, аспірована шприцом.

2. Використовуйте транспортні середовища, щоб біологічний матеріал не висихав.

3. Не проводьте бактеріологічне дослідження при свіжих укусах, тому що в цей період складно виявити мікроорганізми, які мають етіологічне значення.

Протокол внутрішнього оцінювання ПІІК
№ 3, 2023
Розрахуйте обсяги зберігання підконтрольних речовин онлайн: інструкція