«Одне життя, одна печінка»: 7 міфів про вірусні гепатити
«Гепатит С не виліковний», «Ліки проти гепатитів мають багато побічних ефектів», «На гепатит хворіють лише певні групи населення» і ще безліч міфів навколо вірусних гепатитів. Розвінчаємо їх, щоб ефективно лікувати та виявляти гепатити. Адже понад 70% інфікованих на вірусний гепатит С не знають про свій діагноз
Цього року Всесвітній день боротьби з гепатитами ВООЗ провів під гаслом «Одне життя, одна печінка». Гепатит може зруйнувати і те, й інше. В Україні кількість носіїв гепатиту C становить понад 1,3 млн осіб, а на гепатит B хворіють майже 600 тис. українців. Водночас менше ніж 10% інфікованих перебувають під регулярним медичним наглядом. А понад 70% інфікованих гепатитом С не знають про свій позитивний статус, оскільки хвороба роками протікає безсимптомно.
Вірусні гепатити — захворювання, яке досі оповите багатьма міфами, які підтримуються упередженнями та браком достовірної інформації. Тож у статті автор поділиться правдивою інформацію, адже міфи побутують навіть серед медичних працівників.
Гепатит С не виліковний
Основна мета противірусної терапії для пацієнтів із гепатитом С — це досягти стійкої вірусологічної відповіді. Лікарі встановлюють її, якщо не виявляють РНК вірусу гепатиту С через 12 тижнів після завершення лікування. Стійкої вірусологічної відповіді досягають у 97—100% випадках за допомогою препаратів противірусної терапії прямої дії разом із рибавірином, незалежно від генотипу або рівня пошкодження печінки.
Однак проблема цих препаратів — висока вартість. Адже вона загалом сягає 2—5 тис. $. Держава має програми, які покривають витрати на лікування хворих на гепатит С. Проте насамперед лікують тих, хто найбільше цього потребує, тобто пацієнтів з очевидним пошкодженням печінки, спричиненим гепатитом С.
Лікування триває від 12 до 24 тижнів. У разі якщо є високе вірусне навантаження (вірусемія) або велика кількість вірусів у крові, лікування триває до 48 тижнів.
Отже, гепатит С можливо вилікувати — є ефективне та безпечне лікування.
Ліки проти вірусних гепатитів мають багато побічних ефектів, зокрема «б’ють по печінці»
Нові специфічні противірусні препарати прямої дії, як-от софосбувір-велпатасвір, глекапревір-пібрентасвір, ледіпасвір-софосбувір, елбасвір-гразопревір майже не спричиняють побічних ефектів у пацієнтів. Адже, наприклад, софосбувір-велпатасвір спричиняє побічні ефекти в менш ніж 1% випадків у разі 12-тижневої схеми лікування.
|
Тому менше ніж 0,5% пацієнтів припиняють терапію через побічні ефекти. Підвищення рівня печінкових ферментів у крові (амінотрансферази або білірубіну) лікарі спостерігають лише тоді, коли пацієнти порушують дієту. Отже, це не пов’язано з прийомом препарату.
10—30% пацієнтів, які лікуються препаратами, що містять рибавірин, мають побічні ефекти. Основний побічний ефект рибавірину — гемоліз еритроцитів. Цей ефект є клінічно значущим лише в пацієнтів із анемією, нирковою недостатністю та ішемічною хворобою серця, тому таким пацієнтам слід застосовувати рибавірин з обережністю. Окрім того, рибавірин виводиться нирками та може порушувати їхні функції. Особливо в пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі. Також серед побічних ефектів у 10—20% пацієнтів фіксують дерматит, алопецію, безсоння та нудоту.
Рибавірин протипоказаний вагітним жінкам через значну тератогенну та ембріоцидну дію. Тому його також не слід застосовувати чоловікам і жінкам, які не можуть використовувати контрацепцію під час лікування та протягом шести — дев’яти місяців після нього
Міжнародні рекомендації AASLD-IDSA пропонують перевіряти потенційну побічну дію ліків через чотири тижні після початку лікування. Для того щоб перевірити функції печінки та нирок, необхідно здати аналізи крові.
Отже, не варто боятися побічних ефектів від ліків проти вірусних гепатитів.
Бар’єрна контрацепція обов’язкова, якщо один із партнерів хворіє на вірусний гепатит
Статевий контакт — це один з основних шляхів передачі гепатиту В. Загалом ризик зараження невисокий — 1 : 100, але це залежить від вірусного навантаження ГВ‑позивного партнера та статусу вакцинації ГВ-негативного партнера. Тому бар’єрні методи контрацепції рекомендовані, якщо один із партнерів ГВ‑позитивний.
Проте статевий контакт — це не основний шлях передачі гепатиту С. Ризик інфікуватися вірусом гепатиту С статевим шляхом від ГС-позитивного партнера становить 1 : 1 000 000, тому що кількість вірусу ГС в інших біологічних рідинах (не крові) невелика. Для пар, де один із партнерів інфікований вірусом гепатиту С, а інший — ні, бар’єрні методи контрацепції можуть бути необов’язковими.
Отже, бар’єрна контрацепція рекомендована, якщо один із партнерів хворіє на вірусний гепатит В та не є обов’язковою для гепатиту С.
Пацієнту з хронічним гепатитом В варто вакцинуватися проти гепатиту В, тому що це полегшить перебіг та пришвидшить лікування
Вакцина проти гепатиту В субодинична та містить один поверхневий антиген (HBsAg). Організм пацієнтів інфікованих вірусом гепатиту В і так вироблятиме антитіла проти HBsAg антигену, які призупинять розвиток хвороби.
Тільки коли вірус вперше потрапляє в організм людини, наявні антитіла здатні захистити клітини від інфікування. Тому вакцинація ефективна лише як превентивний захід, а не як спосіб полегшити перебіг або пришвидшити лікування.
Імунітет до одного типу гепатиту автоматично захищає від інших вірусних гепатитів
Віруси гепатитів включають десятки різних вірусів, здатних вражати печінку. До них належать аденовірус, вірус герпесу тощо.
Найпоширенішими вірусами, що вражають печінку, є віруси гепатитів А, В, С, D, Е, які належать до різних родин вірусів і мають різний антигенний склад. Тому вакцина проти одного вірусу не захищає від інших
Виняток — вірус гепатиту D, проти якого захищає вакцина проти гепатиту В. Це пов’язано з тим, що вірус гепатиту D використовує той самий поверхневий антиген (HBsAg), що і вірус гепатиту В.
Якщо людина не веде ризикований спосіб життя, їй не потрібна вакцинація проти гепатиту В
Так, це правда, що основні люди з групи ризику — це споживачі ін’єкційних наркотиків або люди, які мають велику кількість статевих партнерів: від трьох і більше протягом одного року. Проте щороку в Україні офіційно реєструють десятки випадків інфікування вірусними гепатитами В та С під час операцій чи після трансплантації.
Усім людям варто вакцинуватися. Особливо тим, хто має підвищений ризик контактувати з кров’ю, — медикам, військовим.
Гепатит С можна вилікувати самостійно без лікарського втручання. Варто лише відпочивати та скористатися нетрадиційними методами лікування
Деякі пацієнти все ж можуть самостійно одужати від гепатиту С, проте таких випадків приблизно 5—10% серед усіх. Більшість пацієнтів потребують антивірусного лікування, щоб запобігти ускладненням, як-от цироз або рак печінки.
Лікування гепатиту С дороге і сягає 2—5 тис. $, тому серед пацієнтів побутує думка, що краще «підтримувати» печінку травами. Проте використовувати лише трави неефективно. Для того щоб «підтримувати» печінку, важлива дієта, заборона алкоголю, вакцинація проти інших гепатитів та збудників інфекційних хвороб.
Хворі на вірусні гепатити лікуються та одужують. Проте варто пам’ятати, що профілактика — кращий та дешевший вибір як для пацієнтів, так і для медиків. Тому стежте за своїм станом, вакцинуйтеся та будьте здорові!
